Закон України "Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів"

Верховна рада України 04.08.2013 року прийняля Закон України «Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів».

Необхідність законодавчого визначення порядку утилізації автомобільної техніки в Україні зумовлена низкою причин, передусім – відсутністю належної інфраструктури для утилізації такої техніки та похідних від неї відходів та одночасною потребою адаптації цієї сфери до європейських і світових стандартів.

На сьогоднішній день – парк легкових, вантажних, вантажопасажирських, спеціальних, спеціалізованих автомобілів та автобусів в нашій країні є одним з найбільш застарілих у Європі. При цьому в останні роки намітилася тенденція до збільшення середнього віку автомобілів, які знаходяться в експлуатації. Станом на 1 січня 2011 року середній вік таких транспортних засобів в Україні склав 18,2 року (у 2010 р. цей показник становив 17,7 років).


Аналіз вікової структури українського автопарку свідчить, що близько 30% парку – це автомобілі та автобуси віком понад 25 років. Якщо до них додати ще 2,8 млн. автомобілів і автобусів віком від 10 до 15 років, то виходить, що на сьогодні 6 із 10 дорожніх транспортних засобів в Україні старші 10 років. При цьому легкові автомобілі віком понад 10 років становлять 60% від загальної кількості легкових автомобілів, а вантажні автомобілі цієї вікової категорії становлять 62% усіх вантажних автомобілів. Одночасно обсяги списання автотранспортних засобів щороку становлять близько 100 тисяч одиниць (у 2009 р. – 261 508 одиниць, у 2010 р. – 102 248 одиниць).

Зрозуміло, що за такого стану національного автомобільного парку для нашої країни дедалі гостріше постають питання, пов'язані з екологією, безпекою, якістю палива та технічними стандартами.

З урахуванням розмірів автомобільного парку та прогнозованого збільшення обсягів зняття автотранспортних засобів з експлуатації, потреби в утилізації автомобільної техніки вже в найближчі роки стрімко зростатимуть. Паралельно із цим виникатиме дедалі більша необхідність у переробці відходів і супутніх товарів, які походять від транспортних засобів, зокрема таких як акумуляторні батареї, автомобільні шини тощо.

Таким чином, в Україні склалася очевидна необхідність запровадження комплексної системи утилізації автотранспортних засобів, згідно з чинними у провідних країнах нормами та стандартами, і саме з цією метою і був прийнятий Закон України «Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів» із подальшим запровадженням усіх необхідних підзаконних актів.

Прийняття даного закону сприятиме створенню ефективної системи поводження зі знятими з експлуатації транспортними засобами, посиленню державного контролю операцій збирання, видалення, знешкодження та утилізації отриманих від цих транспортних засобів відходів, а також зменшенню негативного впливу таких відходів на здоров’я людей.

Закон УкраЇни

Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів

 
Цей Закон визначає порядок зняття з експлуатації транспортних засобів на території України та їх утилізації 
з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища, життя та здоров’я громадян.


Стаття 1. Визначення термінів


1.1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1.1.1. відходи – відходи в розумінні Закону України “Про відходи”;

1.1.2. повторне використання – використання обладнання та частин, демонтованих зі знятих з експлуатації транспортних засобів, для тих самих цілей, для яких таке обладнання та частини були спроектовані та вироблені;

1.1.3. пункт прийому знятих з експлуатації транспортних засобів (пункт прийому) – пункт, організований суб’єктом підприємницької діяльності для прийому знятих з експлуатації транспортних засобів від їх власників та подальшої передачі таких транспортних засобів до пунктів розбирання;

1.1.4. пункт розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів (пункт розбирання) – пункт, організований суб’єктом підприємницької діяльності, де здійснюється розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів, а також операції з поводження з відходами, які утворилися в процесі утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів;

1.1.5. рекуперація – рекуперація в розумінні законодавства України, що регулює поводження з відходами;

1.1.6. розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів – виконання операцій на пункті розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів із:

усунення з транспортних засобів небезпечних елементів і речовин, у тому числі рідин;

зняття із транспортних засобів елементів обладнання та частин, придатних до повторного використання;

зняття із транспортних засобів елементів, призначених для рекуперації або утилізації;

1.1.7. транспортні засоби – колісні транспортні засоби категорій M та N, згідно з класифікацією, встановленою відповідно до законодавства;

1.1.8. утилізація відходів – утилізація відходів у розумінні Закону України “Про відходи”;

1.1.9. утилізація знятих з експлуатації транспортних засобів – комплекс операцій з прийому, перевезення, розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів, а також операцій з поводження з відходами, які утворилися в процесі утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів.

Стаття 2. Визнання транспортних засобів такими, що підлягають зняттю з експлуатації

2.1. Транспортні засоби, які не відповідають встановленим законодавством України технічним вимогам, вимогам безпеки та шкодять навколишньому середовищу і несуть загрозу життю та здоров’ю людей, вважаються такими, що підлягають зняттю з експлуатації.

2.2. Критерії та порядок визнання транспортних засобів такими, що підлягають знаттю з експлуатації, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Стаття 3. Зобов’язання осіб, які виробляють (виготовляють) транспортні засоби

3.1. Особи, які виробляють (виготовляють) транспортні засоби, зобов’язані:

обмежувати використання у транспортних засобах небезпечних речовин з метою запобігання викидів, скидів або розміщення таких речовин у навколишнє середовище, а також з метою спрощення утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів;

враховувати потреби розбирання транспортних засобів, а також рекуперації та утилізації відходів, що утворилися в процесі утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів;

використовувати у виробництві (виготовленні) транспортних засобів матеріали, які надходять від утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів.

3.2. Матеріали, елементи обладнання та частини транспортних засобів, (крім терезів для зважування коліс, вугільних щіток для електричних двигунів та гальмових колодок) не повинні містити свинець та його сполуки, ртуть та його сполуки, сполуки кадмію та шестивалентного хрому.

Матеріали, елементи обладнання та частини транспортних засобів можуть містити метали, зазначені в абзаці першому цього пункту, якщо вони є необхідними для забезпечення цільових технічних характеристик таких елементів обладнання та частин.

3.3. На елементах обладнання та частинах транспортних засобів обов’язково мають бути нанесені позначення про вміст еластомерів вагою понад 200 грамів та/або інших штучних матеріалів вагою понад 100 грамів.

Стаття 4. Вимоги до осіб, які беруть на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, та порядок їх реєстрації

4.1. Особа, яка виробляє (виготовляє) транспортні засоби, може взяти на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону із застосуванням згідно з Податковим кодексом України особливого порядку справляння екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, за умови, що така особа відповідає встановленим нижче вимогам:

4.1.1. здійснює операції нанесення індивідуального ідентифікаційного номера (VIN) на нероз’ємні складові кузова (кабіни) або шасі та на спеціально виготовлені номерні таблички транспортних засобів;

4.1.2. здійснює виробництво (виготовлення) на території України транспортних засобів категорій M та/або N1 та/або N2 та/або N3 за технологією, що включає зварювання (виготовлення методом нероз’ємного з’єднання), фарбування кузова або кабіни (для транспортних засобів категорії M – зварювання, фарбування кузова, для транспортних засобів категорій N1 та/або N2 – зварювання, фарбування кузова (кабіни), для транспортних засобів категорії N3 – зварювання, фарбування кабіни) та складання таких транспортних засобів. Для транспортних засобів категорії N1 та/або N2, замість виробничих і технологічних операцій зварювання та фарбування кузова (кабіни) допускається виконання операцій з виготовлення рами з підвіскою.

4.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку веде реєстр осіб, які взяли на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів (далі – Реєстр).

4.3. Подання заяв про включення осіб до Реєстру та їх розгляд здійснюється центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку у такому порядку:

4.3.1. особа, визначена пунктом 4.1 цієї статті, подає заяву про включення її до Реєстру;

4.3.2. у заяві зазначаються такі відомості:

щодо здійснення заявником операцій із нанесення індивідуального ідентифікаційного номера та виробництва (виготовлення) транспортних засобів згідно з пунктом 4.1 цієї статті;

щодо переліку моделей транспортних засобів, які виробляються (виготовляються)  заявником за технологією, визначеною підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цієї статті;

щодо кількості та територіального розміщення пунктів прийому та пунктів розбирання, згідно з пунктом 5.5 статті 5 цього Закону.

4.3.3. до заяви додаються такі документи:

копія свідоцтва про державну реєстрацію;

копія довідки про взяття на облік в органі державної податкової служби;

що підтверджують наявність у заявника виробничих потужностей, необхідних для виконання виробничих і технологічних операцій, визначених підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цієї статті;

що підтверджують наявність та кількість пунктів прийому та пунктів розбирання, згідно з пунктом 5.5 статті 5 цього Закону;

щодо прогнозних обсягів виробництва (виготовлення) транспортних засобів, призначених для продажу на внутрішньому ринку України, за технологією, визначеною підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цієї статті, з розподілом за моделями на наступні три календарні роки.

4.3.4. заява та надані документи до заяви розглядаються центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку протягом 15 днів з дня їх отримання цим органом;

4.3.5. за наслідками розгляду заяви такий орган може витребувати у заявника додаткові документи, що підтверджують технологію виробництва транспортних засобів та/або їх окремих компонентів:

копії сертифікатів на компоненти;

конструкторську та іншу технічну документацію, за якою виготовляється продукція;

креслення оригінальних деталей і технологічні карти їх виробництва.

Заявник зобов’язаний протягом 10 днів з дня отримання відповідного запиту надати витребувані документи та відомості;

4.3.6. загальний термін розгляду заяви про включення до Реєстру не може перевищувати 45 днів з дня отримання такої заяви;

4.3.7. за результатами розгляду заяви та наданих документів приймається рішення про включення або відмову у включенні заявника до Реєстру.

4.4. Форма заяви про включення осіб, які взяли на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, до Реєстру затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

4.5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку має право відмовити заявнику у включенні його до Реєстру, якщо заявник не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4.1 та/або не надав у повному обсязі документи чи відомості, визначені підпунктами 4.3.2, 4.3.3 та 4.3.5 пункту 4.3 цієї статті.

4.6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку приймає рішення про включення до Реєстру або про відмову у включенні до Реєстру та надсилає відповідне повідомлення заявнику протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

4.7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку наступного дня після прийняття відповідного рішення розміщує перелік осіб, яких включено до Реєстру та перелік осіб, яким відмовлено у такому включенні, на власному офіційному веб-сайті у спеціальному розділі та щокварталу, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, та Міністерству внутрішніх справ України.

4.8. Особа, яка включена до Реєстру, до 1 березня поточного року подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку звіт про виробництво транспортних засобів за технологією, встановленою підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цієї статті, та звіт про виконання зобов’язань, передбачених пунктом 5.5 статті 5 цього Закону.

Форма та порядок подання звітів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

4.9. Особу може бути виключено з Реєстру у разі виявлення невідповідності вимогам та/або в разі припинення виробництва транспортних засобів за технологією, встановленою підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 цієї статті, та/або в разі невиконання такою особою зобов’язань, передбачених пунктом 5.5 статті 5 цього Закону.

Виключення особи з Реєстру має бути вмотивовано обґрунтованим, про що повідомляється заявника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про виключення із Реєстру.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку протягом трьох днів з дня прийняття рішення про виключення із Реєстру повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, та Міністерство внутрішніх справ України.

4.10. Особа, виключена з Реєстру, зобов’язана забезпечити виконання вимог, передбачених підпунктом 5.5 статті 5 цього Закону щодо вироблених (виготовлених) та реалізованих нею транспортних засобів, що були звільнені від сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, або укласти угоду з іншою особою про виконання таких зобов’язань, повідомивши про укладення такої угоди центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку та центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів протягом 30 днів з дня прийняття рішення про виключення такої особи з Реєстру.

Стаття 5. Порядок утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів

5.1. Право на здійснення утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів мають особи, які зареєстровані в установленому законом порядку, отримали відповідні дозволи на поводження з відходами та:

утримують пункти прийому знятих з експлуатації транспортних засобів;

та/або утримують пункти розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів;

та/або здійснюють операції з поводження з відходами, які утворилися в процесі утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів.

Право на здійснення утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів мають також особи, які виробляють (виготовляють) транспортні засоби та взяли на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону.

5.2. Особи, які утримують пункти прийому та пункти розбирання, зобов’язані забезпечувати безпечне для навколишнього середовища та здоров’я людей зберігання знятих з експлуатації транспортних засобів, їх складових частин і отриманих від них відходів.

5.3. Особи, які утримують пункти прийому, повинні мати власний пункт (пункти) розбирання або чинної угоди з особою, яка утримує пункт (пункти) розбирання.

5.4. Витрати осіб, які провадять діяльність, пов’язану з утилізацією знятих з експлуатації транспортних засобів, компенсуються у порядку, встановленому законом, за рахунок коштів екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, що справляється відповідно до Податкового кодексу України.

5.5. Особа, яка взяла на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону, за власний рахунок забезпечує:

організацію пунктів прийому знятих з експлуатації транспортних засобів на території АР Крим, міста Києва, міста Севастополя та кожної з областей України, а також у кожному населеному пункті України з чисельністю населення сто тисяч чоловік і більше;

організацію на території України не менше п’яти пунктів розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів;

реєстрацію організованих нею пунктів прийому та пунктів розбирання у центральному органі виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

прийом знятих з експлуатації транспортних засобів в організованих нею пунктах прийому в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

доставку знятих з експлуатації транспортних засобів від пунктів прийому до пунктів розбирання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

діяльність із поводження з відходами, що утворилися в процесі утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів, у тому числі із залученням осіб, які мають дозволи на поводження з небезпечними відходами, у порядку, встановленому законом;

оприлюднення інформації про організовані нею пункти прийому та пункти розбирання в засобах масової інформації, у тому числі на власному веб-сайті.

5.6. Особа, яка взяла на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону, організовує пункти прийому та пункти розбирання на власних потужностях та/або із залученням осіб, які здійснюють продаж та/або сервісне обслуговування вироблених нею транспортних засобів, та/або із залученням осіб, які утримують пункти розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів.

5.7. У разі виключення з мережі будь-якого пункту прийому або пункту розбирання внаслідок його закриття, анулювання дозволу на поводження з відходами або з інших причин, особа, яка взяла на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону, зобов’язана в термін до трьох місяців забезпечити включення до своєї мережі іншого пункту прийому або пункту розбирання на заміну того, який був виключений.

5.8. Передача знятого з експлуатації транспортного засобу до пункту прийому здійснюється власником транспортного засобу або уповноваженою ним особою із представленням ними таких документів:

паспорту або іншого документу, що посвідчує особу;

свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу;

нотаріально завіреного документа про уповноваження власником транспортного засобу на передачу транспортного засобу до пункту прийому – в разі, якщо передачу здійснює не сам власник, а уповноважена ним особа.

5.9. При прийнятті на утилізацію транспортного засобу пункт прийому не має права стягувати з власника плату за утилізацію цього транспортного засобу, якщо:

власником транспортного засобу надано довідку про сплату екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, видану в порядку, встановленому Податковим кодексом України;

власником транспортного засобу надано довідку про звільнення від сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, видану в порядку, встановленому Податковим кодексом України;

5.9.1. в інших випадках, крім визначених в абзацах другому та третьому цього пункту, пункт прийому може стягнути з власника транспортного засобу плату за утилізацію такого транспортного засобу. Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України і не може перевищувати граничного розміру, встановленого Податковим кодексом України для відповідних транспортних засобів при справлянні екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів.

5.10. Пункт прийому знятих з експлуатації транспортних засобів має право відмовитися від безоплатного прийняття транспортного засобу на утилізацію в разі:

неподання власником транспортного засобу відповідної довідки, подання якої передбачено пунктом 5.9 цієї статті;

та/або некомплектності транспортного засобу;

та/або виявлення у транспортному засобі відходів, які походять не з цього транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається комплектним, якщо містить всі істотні елементи та його маса складає не менше 90% повної маси транспортного засобу. Перелік істотних елементів для кожної категорії транспортних засобів, із урахуванням потреб охорони навколишнього середовища та наявної системи утилізації відходів, розробляється спільно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, та центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

5.11. При прийнятті на утилізацію транспортного засобу пункт прийому видає власнику цього транспортного засобу або уповноваженій ним особі довідку про прийняття транспортного засобу на утилізацію. Довідка про прийняття транспортного засобу на утилізацію оформлюється в трьох примірниках, два з яких видаються власнику транспортного засобу, а третій залишається в особи, яка утримує пункт прийому.

Власник транспортного засобу не пізніше, ніж через 30 днів після дати видання довідки про прийняття транспортного засобу на утилізацію, зобов’язаний подати до органу внутрішніх справ за місцем реєстрації транспортного засобу заяву про зняття з реєстрації такого транспортного засобу, долучивши до заяви один із примірників довідки про прийняття транспортного засобу на утилізацію.

5.12. Порядок анулювання реєстрації знятих з експлуатації транспортних засобів, а також форма, порядок обліку та зберігання довідок про прийняття транспортних засобів на утилізацію затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5.13. Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони  навколишнього  природного середовища затверджує вимоги до пунктів прийому та пунктів розбирання знятих з експлуатації транспортних засобів, з урахуванням потреб охорони навколишнього середовища та здоров’я людей.

Стаття 6. Контроль і нагляд у сфері утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів
 
6.1. Державний контроль у сфері утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів здійснюють в межах повноважень, визначених законом, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Стаття 7. Відповідальність за порушення законодавства у сфері утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів

7.1. Особа, яка взяла на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону, або її правонаступник відшкодовує власнику знятого з експлуатації транспортного засобу збитки, пов’язані з невиконанням або неналежним виконанням передбачених пунктом 5.5 статті 5 цього Закону зобов’язань, відповідно до законодавства.

7.2. У разі припинення шляхом реорганізації особи, яка взяла на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів відповідно до цього Закону, правонаступник такої особи не вправі відмовитися від виконання зобов’язань, передбачених пунктом 5.5 статті 5 цього Закону, та здійснює утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

7.3. Порушення правил утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів, встановлених цим Законом, тягне за собою відповідальність, встановлену за порушення правил утилізації відходів, встановлених Законом України “Про відходи”.

Стаття 8. Прикінцеві та перехідні положення

8.1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

8.2. Дія цього Закону не поширюється на транспортні засоби:

вироблені на території України з метою їх експорту та звільнені від оподаткування екологічним податком за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів;

з року випуску яких минуло 30 або більше років, що не призначені для комерційного перевезення пасажирів або вантажів, мають оригінальний двигун, кузов і (за наявності) раму, збережені та відреставровані до оригінального стану, види та категорії яких визначаються Кабінетом Міністрів України;

8.3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради

України

КОРИСНА СТАТТЯ? Поділись з друзями:

Обновлено (06.08.2013 14:14)